Жінки родини Бігос з Мацьковець, 1924 рік. З сімейного архіву родини Якімович
У 1924 році на Поділлі було створено п’ять перших польських сільських рад у селах Гречани, Шаровечка, Мацьківці, Зелена Проскурівської округи та у селі Погоріле Вінницької округи. Значна кількість польського населення та сконцентроване розташування польських сільських рад давали змогу на початку 1930-х років утворити на Проскурівщині національний польський район з центром у селі Гречани.
Приклади документів з польських селищних рад. З сімейних архівів родин Деркач та Щепанюк.
Одним із завдань коренізації була підготовка національних кваліфікованих кадрів, а, відтак, створення мережі освітніх та культурних закладів, які б навчали національними мовами та розвивали регіональну національну культуру. Протягом 1921-1923 років мережа польських трудових шкіл в тогочасній Україні зросла з 196 до 310, на Поділлі – збільшилася удвічі і становила 122, тобто 40% від усіх польських шкіл УРСР.
Фото гуртківців польського клубу. З фондів ДАХмО
Вже наприкінці 20-х – на початку 30-х років радянська влада розуміє, що мета зменшити опір новій владі, завдяки політиці коренізації та НЕПу досягнуто. Подальші ж спроби завоювати прихильність селянства, зокрема і мазурів, завдяки ліберальним методам, зазнали цілковитого фіаско. Тому приймається рішення про згортання політики коренізації. І відпрацьовується новий політичний курс на колективізацію. Реалізація нового курсу відбувається поступово. Протягом 1923-1927 років у найбільш заселеній мазурами Проскурівській окрузі було організовано 16 польських сільських колективних господарств, у тому числі 5 артілей та 11 товариств спільного обробітку землі. Але політика колективізації викликає спротив з боку селян, особливо мазурів.
Фрагмент з політико-економічного опису Проскурівського району, 1930 рік. З фондів ДАХмО