МАЗУРИ: після війни

Починаючи з вересня 1944 року Польський Комітет Національного Визволення уклав з урядами УРСР та БРСР, а також Литовською РСР угоди про обміни населенням. А 6 липня 1945 року така угода була укладена між Тимчасовим урядом національної єдності Польської Республіки та урядом СРСР. Для мазурів це був шанс на повернення на історичну батьківщину. За даними комісії з евакуації колишніх польських громадян до Польщі, станом на 1 січня 1946 року з Кам’янець-Подільської області виїхало 148 родин, що нараховували 634 особи, з них 586 осіб – поляки. Але виїжджали не тільки легально. Ті, хто не міг отримати легальних документів, виїжджали, сховавшись у скринях рідних. Заселяли репатрійованими західні території, що відійшли до Польщі після Другої Світової війни. Найбільше мазурів з Проскурова та прилеглих сіл було переселено до Лєгніци та її околиць.

Один із списків польських громадян евакуйованих з Кам’янець-Подільської області до Польщі. 1946 рік. З архіву ДАХмО

По закінченню Другої світової війни у СРСР продовжувалася політика атеїзації суспільства та штучного формування «нової інтернаціональної спільності людей – радянського народу». Всі села були колективізовані, селяни закріплені за колгоспами. В мазурських селах, внаслідок репресій, війни, переселень, залишилися переважно жінки. Саме на їх плечі ліг тягар повоєнного відновлення країни. В умовах тоталітарної системи мазури були змушені зберігати свою культуру та традиції подалі від чужих очей. Моральною опорою для них були духовні братства Святого Розарію (ружанець) та Святого Франциска (терціарії), які в глибокій конспірації проіснували до часу перебудови в СРСР.

Ланкові місцевого колгоспу с. Гречани. З сімейного архіву родини Маєвських

Після смерті Сталіна та настання «хрущовської відлиги», з’явилася надія на пошук інформації про своїх рідних. Люди почали писати заяви з проханнями надати інформацію про близьких, які були репресовані органами НКВС. Найчастіше у відповідях на запити органи влади повідомляли, що репресований помер у в’язниці внаслідок хвороби. В кінці 50-х років почалися перші перегляди справ та реабілітації. Лише у 90-ті роки стало можливим отримати інформацію про справжню причину смерті рідних. 

Документи з групової справи проти мешканців селища Гречани. З фондів ДАХмО

Через кордон, яким СРСР відгородився навіть від «друзів за соціалістичним табором», до Гречан, Шаровечки, інших мазурських сіл приходили листи від рідних з Польщі, листівки з Різдвом Христовим і Великоднем. Розділені кордонами, але об’єднані спільною пам’яттю, мазури навіть в часи забуття знали, ким вони є. Згуртована спільнота, міцна католицька віра та незмінні багатовікові родинні традиції допомогли мазурам зберегти свою культуру та передати її нащадкам.

Листування з рідними з Польщі. З сімейного архіву родини Маєвських