МАЗУРИ: поява на Поділлі

На Поділля більшість селян-мазурів переселили Замойські. Земельні маєтки цього роду були об’єднані у Замойську ординацію. Плоскирів і навколишні землі та села належали Замойським з другої половини 17 століття аж до включення Поділля до кордонів Російської імперії. 

У 1662-1663 роках Плоскирів стає частиною володінь полковника польської королівської армії Мартина Замойського. Достається він йому у зруйнованому стані. Мешкало там 12 осіб, що не мали жодних повинностей. Крім них, в Плоскирові та навколишніх селах (Голешин, Мацьківці, Волиця, Заріччя, Глезнево), не було жодного підданого. А вже за десять років ці землі опиняються під владою Османської імперії. 

Після звільнення Поділля від турків у 1699 році, повертаються в свої володіння і польські магнати. Вони приклали багато зусиль, щоб ці землі почали приносити прибуток. Для цього та внаслідок малочисельності населення Замойські організували переселення на Поділля мешканців мазовецьких земель і до кращих часів звільнили їх від податків.


В січні 1793 року Росія та Прусія підписали конвенцію про поділ Польщі. А 23 квітня 1793 року Правобережна Україна, в складі якої знаходилося Поділля, була приєднана до Російської імперії. В 1795 році була створена Подільська губернія з центром у Кам’янці-Подільському. В 1796 році Плоскирів стає повітовим містом і царським указом перейменовується на російський лад в Проскурів. Також затверджується герб Проскурова. Він символізував місто як постійний сторожовий військовий пункт. 

Герб Єліта - родовий герб Замойських, Herbarz Polski od Średniowiecza do XX wieku, 2007

Герб міста Хмельницького. Хмельницька міська рада

«...Мешканці Мацьковець, Шаровечки, Гречан, як самі доказують, вийшли з Куяв, і поселилися тут в останніх роках минулого століття. Мазури повністю відособлюються від інших верств місцевого населення, тісно пов’язані між собою. Зберегли вони первісні звичаї, костюми і навіть діалект мови. В деяких селах також можна зустріти мазурів, що поселилися разом з місцевим населенням [...] До Плоскирівського староства належали села: Гречани, Шаровечка, Мацьківці, Заріччя, Олешин, Іванківці та Лезнево...», — «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», 1887 рік

Фрагменти текстів. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, 1887

«...З східної сторони від міста заселені були ними (мазурами – прим.) село Заріччя, з західної – село Гречана, і там само, на п’ятиверстній відстані, села Шаравочка і Мацьківці. В цих селах, як і у Проскурові, вони досі не змінили свого природного типу. Вони одягаються у великопольський одяг, як чоловіки, так і жінки, розмовляють мазовецькою говіркою, волосся у чоловіків та жінок світлорусяве, обличчям худорляві, очі сірі. Це справжній тип польських мазурів – їх і у нашій стороні називають мазурами», —М. Орловський, «Історичний опис повітового міста Проскурова Подільської губернії», 1863 рік