МАЗУРИ: поява на Поділлі

На Поділля більшість селян-мазурів переселили Замойські. Земельні маєтки цього роду були об’єднані у Замойську ординацію. Плоскирів і навколишні землі та села належали Замойським з другої половини 17 століття аж до включення Поділля до кордонів Російської імперії. 

У 1662-1663 роках Плоскирів стає частиною володінь полковника польської королівської армії Мартина Замойського. Достається він йому у зруйнованому стані. Мешкало там 12 осіб, що не мали жодних повинностей. Крім них, в Плоскирові та навколишніх селах (Голешин, Мацьківці, Волиця, Заріччя, Глезнево), не було жодного підданого. А вже за десять років ці землі опиняються під владою Османської імперії. 

Після звільнення Поділля від турків у 1699 році, повертаються в свої володіння і польські магнати. Вони приклали багато зусиль, щоб ці землі почали приносити прибуток. Для цього та внаслідок малочисельності населення Замойські організували переселення на Поділля мешканців мазовецьких земель і до кращих часів звільнили їх від податків.


В січні 1793 року Росія та Прусія підписали конвенцію про поділ Польщі. А 23 квітня 1793 року Правобережна Україна, в складі якої знаходилося Поділля, була приєднана до Російської імперії. В 1795 році була створена Подільська губернія з центром у Кам’янці-Подільському. В 1796 році Плоскирів стає повітовим містом і царським указом перейменовується на російський лад в Проскурів. Також затверджується герб Проскурова. Він символізував місто як постійний сторожовий військовий пункт. 

Герб Єліта - родовий герб Замойських, Herbarz Polski od Średniowiecza do XX wieku, 2007

Герб Єліта - родовий герб Замойських, Herbarz Polski od Średniowiecza do XX wieku, 2007


Герб міста Хмельницького. Хмельницька міська рада

Герб міста Хмельницького. Хмельницька міська рада


«...Мешканці Мацьковець, Шаровечки, Гречан, як самі доказують, вийшли з Куяв, і поселилися тут в останніх роках минулого століття. Мазури повністю відособлюються від інших верств місцевого населення, тісно пов’язані між собою. Зберегли вони первісні звичаї, костюми і навіть діалект мови. В деяких селах також можна зустріти мазурів, що поселилися разом з місцевим населенням [...] До Плоскирівського староства належали села: Гречани, Шаровечка, Мацьківці, Заріччя, Олешин, Іванківці та Лезнево...», — «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», 1887 рік

Словнік.png

Фрагменти текстів. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, 1887


«...З східної сторони від міста заселені були ними (мазурами – прим.) село Заріччя, з західної – село Гречана, і там само, на п’ятиверстній відстані, села Шаравочка і Мацьківці. В цих селах, як і у Проскурові, вони досі не змінили свого природного типу. Вони одягаються у великопольський одяг, як чоловіки, так і жінки, розмовляють мазовецькою говіркою, волосся у чоловіків та жінок світлорусяве, обличчям худорляві, очі сірі. Це справжній тип польських мазурів – їх і у нашій стороні називають мазурами», —М. Орловський, «Історичний опис повітового міста Проскурова Подільської губернії», 1863 рік

Ілюстрації мазурів з Поділля К. Кєліньскі, початок XIX століття.

Ілюстрації мазурів з Поділля К. Кєліньскі, початок XIX століття.