МАЗУРИ: в Другій світовій війні
В 1939 році в СРСР було прийнято закон про загальну військову повинність. На той час існували певні обмеження щодо призову, зокрема, для фінів, поляків, болгар, греків, естонців, турків, карелів, німців. Призов репресованих «ворогів народу» обмежувався з причин нелояльності. Після вибуху війни між гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом виявилось, що Червоній Армії потрібні усі, в тому числі діти «ворогів народу» та репресовані за «польською справою» мазури.
Фрагменти листів до родин солдатів Карвана Антона та Кози Йосипа, призваних з селища Гречани до лав Червоної Армії, фото мешканця Гречан Беляка Михайла. З сімейних архівів родин Карван, Кози та Беляк.
Поділля, як прикордонна територія, в 1941 році опинилося в епіцентрі війни між двома диктаторськими режимами. 8 липня 1941 року німецькі війська окупували Проскурів. Жодних боїв за місто не було. Для контролю залізничного вузла Гречани чимало солдатів та офіцерів німецької армії розмістилися в домах місцевих жителів. Щоб мати достатні запаси продовольства, німці відновили колгоспи. Там працювали місцеві мешканці. Хто відмовлявся від роботи, йшов у трудовий табір. Чимало мазурської молоді було вивезено, в той час, на роботи в Німеччину.
Побут мешканців Гречан, фото з листа Ернста Хаґера, 1942 рік. З архіву Р. Гурницького
«Одного разу ми з ще одною дівчиною, подружкою, пішли за тими перегарами, збираємо, а тут чуємо німець нас гукає. Стоїть такий з автоматом наперевіс і показує: «Йдіть сюди, до мене». Нам аж кров похолола в жилах, думали все, зараз він тут нас розстріляє. Злякалися дуже. Але підходимо з тим старим кошиком до нього, а німець показує, щоб ми кошик тримали. Взяв зі свого відра та й пересипав нам в кошик майже цілий кошик печива.…» ‒ Хамська (Коза) Яніна Олександрівна, 1934 р.н.
«Війна почалася […] Пам’ятаю, виглянула на вулицю, а там повно німців, на мотоциклах. В двори забігають, курей ловлять, яйко, млеко просять… А тоді ми вже при німцях стали жити. Але яка то була різниця – при совєтах, при німцях? Що одні, що другі – однаково…» ‒ Совва Ганна Войцехівна, 1925 р.н.
«...в нагрудній кишені були документи, і так цілує фотографію... Вони вже знали, що їх будуть гнати звідти, це був десь початок 44-го. Брату Володі тоді було 1,5 роки, то німець казав мамі : «В мене такий «кляйне» , як в тебе, але я його вже не побачу, нехай хоч ваша дитина не помре з голоду». І він Володі пайки давав… » ‒ Буяр (Деражанська) Ганна Войцехівна, 1940 р.н.
В 1943 році радянська влада почала реалізовувати ідею створення повністю комуністичної польської армії, яка могла б діяти у військовому союзі з СРСР. Польська Народна Армія була створена у співпраці уряду Радянської Росії з «Союзом польських патріотів». 7 травня 1943 року було оголошено набір добровольців з числа «колишніх громадян Польщі непольської національності» та «поляків, постійних жителів та громадян СРСР» до лав Польської Народної Армії. Так мазури з Гречан та інших мазурських сіл потрапляють до лав цього війська. Хоча Польська Народна Армія і підпорядковувалася комуністам, участь у ній для багатьох людей польсько-мазурського походження була можливістю зберегти власну ідентичність, а для декого й залишити далеке заслання, наблизитися до історичної батьківщини.
Фото мешканців Гречан, що перебували на службі в лавах Польської народної армії. З сімейних архівів родин Зембіцьких та Собко.