Войткова (Шаповал) Марія Францівна

Я народилася по вокзальній одна в сім'ї. Хату давно вже продали, як їхати з міста і повертати на праву сторону, то друга хата зліва на горбочку. Там було дві хати, мого діда і його рідного брата вони так собі побудували…
Батько – Шаповал Франц Іванович працював на залізниці, його забрали в тюрму,  раніше забирали всіх, репресували, ніби він зрадник польський, а який він зрадник? Він ще ж молодий був. Батька забрали перед новим роком, батька ніколи не бачила. Забрали, забили, навіть не знаю де він похований.
Ходила в дванадцяту школу. Там де зараз юннати і низько там було. Навчалися українською мовою. Вдома говорили по католицьку, по мазурську.
Бабця була старенька, сама жила, померла в 1968 році. Чоловіка забрали, як тоді забирали…
Гречани маленькі були.  Це вже зараз розбудувалися. Тут де парк, росла трава, рови були, худобу пасли. В кожного був берег розділений ровами, кожен мав собі. Городи тримали люди. Там де вул. Будівельників таке ж саме було… Трохи колгосп капусту садив, потім там вже набудували.
Як я мала була, то там де раніше стояв костел був горбок, на горбку було видно руїни костелу. А потім розсунули гірку трішки і зробити вже першу школу. Мої діти ходили вже в ту школу.
Різдво завжди святкували, готували хто що мав. Саме головне була кутя, вареники робили як мали з чого, голубець. Вареники були з капустою, сливками… Я весь час ходила в костел, за це в школі постійно карали, ми ж піонерами тими були…
На Пасху пекли паску, більше жирного робили, знову ж таки як мали з чого. Борщ варили… хто що мав.
Так зі страв також готували суп з галушками. В кого корова була, то забілювали молоком. Добре якщо корова була: видоїла, винесла, продала тай хліба купила. Поруч місто було.
Костел пам'ятаю ще маленький, капличку… З мамою насамперед, а вже згодом сама. Кожен місяць старалась ходити.
В війну погано жили. Були тут німці. В нас в хаті повно їх було, але вони нас не зачіпали. Не мали права ми їх вигнати, вони в нас ночували.
На танці ходили до клубу. Я дуже мало ходила, бо рано одружилася.  
Мазури добре спілкувалися між собою. Молодь ходила, гуляла. Як весілля, то гуляли кожен по своєму в залежності від статків. Музика духова була, за столом сиділи, гуляли. На поливаний понеділок хлопці поливали дівчат, бувало до криниці тягнули, відрами заливали на голову, а як малі були то з пляшками бігали.
Млин був на повороті, як їхати на Гречани. Працював там Бєляк, довго він був.
Раніше тут лише мазурі жили, і пару євреїв, один з них магазин тримав в Домі Людовому, але мало їх було.
Такого як зараз базару біля костелу на св. Анни не було, але ходила процесія. Йшли до костела, люди збиралися, приходили, ходили в процесію на Пасху. Хоренгви несли. Дівчата несли стрічки тримали в середині з хлопцями, багато людей йшло.